Воістину Великий тільки Бог
Автор: Лілія Мандзюк
Воістину великі не кричать: Погляньте, ми великі в цьому світі! Вони воліють про себе мовчать, У одяг слуг щоденно є одіті. Просить не стануть в ближніх мікрофон, На п'єдестал по головах не підуть. Їх серце не підноситься на трон, Юрбу крикливу в тишині обійдуть. Задума їм рідніша, ніж слова, Котрі на славу їм підносять люди. До Бога прагне серце їх й душа, - Його присутність відчувають всюди. Не вабить їх обманливість монет, І дорогі маєтки їх не ваблять. Для Господа співають свій куплет, І ждуть ту мить, як в небеса потраплять. Воістину великі є прості, Свої заслуги Богу присвятили. Й слова шанують вірні, їм близькі: Що ви без Мене є робити в силі? Воістину великі не такі, - Самі себе не будуть величати. Їх невідомість знана є завжди, Тому, Кого навіки полюбили. Бог - їх величність, цінність і скарби, Він - їхня слава, ціль і перемога. Ісусе, прошу, поможи й мені, Щоб до Тебе вела моя дорога. Коли емоцій навернЕ, мов вал, І "я" тілесне просить припіднятись. Господь, згадаю хай, як Ти страждав, Як Ти смирявсь, і нас учив смирятись. *** "Але ж не так має бути між вами: хто хоче бути великим хай стане слугою для вас; хто хоче стати першим серед вас, хай буде рабом для всіх. Так само і Син Людський прийшов не для того, щоб Йому служили, а щоб Самому служити іншим й віддати життя Своє як викуп за багатьох." (Від Матвія 20:26-28)
https://holypoem.com/19735
@holypoem