Дорожи часом
Автор: Лілія Мандзюк
Ти сьогодні не виспався, друже, Та дозволь запитати: чому? Чи ти працею зморений дуже, Чи утома прийшла не тому? Є причина. Що сон проганяло? – Чи читання Святого Письма? Що хвилини від сну забирало? Дав Я ніч для людей не дарма. Розкажи, чи молився охоче, Ну, а потім ти відповідь ждав? Чи співав, проповідував може, Щоби Бога хтось інший пізнав? Може був на служінні до ночі, Чи з убогими хліб свій ламав? Бачу, бачу утомлені очі. Ради Мене втомився й не спав? Може сиротам вправно служив ти, Може в гості бідняк завітав? Добровільно науки учивши Ти пожертвував часом й не спав? Може чистив чийсь дім до півночі, Добрим другом для ворога став? Про знедолених плакали очі Уночі, і тому не доспав? Може хліб свій по водах пускавши Із надією – скоро знайдеш, - Як про себе, про ближніх подбав ти? – Тоді знай: нагороду приймеш. Ну, скажи, що у ніч оцю сталось? – Ти утомлений, й бачу це Я. Все таємне колись відкривалось. Розкажи мені, рідне дитя. Ти мовчиш. Я тобі співчуваю. Ти мовчиш. Я б тебе підкріпив. Я обличчя Своє не ховаю, Ти ж ховаєш. Що, сину, вчинив? Покотилась сльоза… Розумію, Не з любові до Мене не спав. А одначе тебе Я жалію, І бажаю, щоб ти оце знав. Як ніхто, Я тобі співчуваю, Як ніхто в цілім світі – люблю. Сили знову твої відновляю, Й переміни у цінностях жду. Не марнуй час на фільми, розваги, Не марнуй на пусті балачки. Я чекаю розмови, уваги Цілий день! Ну хоча б уночі. Ти в єднанні зі Мною скріпишся, Й по розмові тій – будеш цвісти. Не сумуй, сину мій, веселися, Не земним дальш – небесним живи! «Отож, уважайте, щоб поводитися обережно, не як немудрі, але як мудрі, використовуючи час, - дні-бо лукаві!» (Біблія, Еф. 5:15-16)
https://holypoem.com/15038
@holypoem