Слова

Автор: Лілія Мандзюк

Слова, слова... Їх безліч є на світі!
Для свого вжитку кожен день берем,
Й формуємо картину невеличку
Найперш про себе: хто ми й чим живем.

Одним бувають ті не зрозумілі.
З їх допомогою знаходимо братів.
Комусь вони яскраво засвітили,
А інший більш їх чути б не хотів.

Слова пекучі роблять ворогами.
Хороші — тих міняють на святих.
Одні, мов ліки, з нами йдуть роками,
А інші — здатні ранити живих.

Смачні, як мед, але чи справді з медом?!
І сумнів є: чи дійсно для добра?
В когось ласкаві у житті є кредом,
А в когось із ненависті і зла.

Слова — як ртуть, а інші — як парфуми.
Хтось радісний від них, а хтось — сумний.
По-різному бринять сердечні струни:
Хтось вишукано каже, хтось простий.

Слова, як джерело у чистім полі,
Почуєш інші — мов загруз в багні.
Слова будують і руйнують долі:
Як пісня, чи як грім у тишині.

В одних ті — щирі, в інших є лукаві,
Одні обіймуть, інші відіпхнуть.
Хтось ними погрузився в власній славі,
А інші — славу Богові несуть.

... Слова, слова... Як їхню суть пізнати,
Правдивий сенс, котрий вони несуть?
Чи щирість є? Обман? Так і назвати,
Розгледівши, що хочуть обмануть.

Слова, слова... Котрі із них узяти?
Прекрасних безліч є на світі слів!
Давайте їх з любов’ю дарувати,
Щоб сонячних було побільше днів!