Україна
Автор: Лілія Мандзюк
Так гарно й чисто в цій країні: Річки, долини і поля... Та наймиліш на Україні, - Вона моя, моя земля! Не знаю як, мені здається, Там кращий спів у солов’я, Ріка жвавіш тіче, барвінок в’ється, І не тужлива пісня в журавля. Там рідний сад, рідні простори, Свої наорані поля. А прийде ніч, то в небі зорі І місяць ясний бачу я. Вони є й тут, і тут їх бачу, Думками лину в далину. На зустріч з рідними не трачу Надію, з вірою живу. Приємно є разом зустрітись, Разом дивитись в небеса. Радіти разом, веселитись, І славить Бога за життя. На Україні гудуть бджоли, Там в тата пасіка мала. Свої льохи там і комори, Криниця, ще від дідуся. Свої там люди, мова, пісня, Свої культура, етикет. Мій родовід ген-ген розрісся, Хтось маляр був, а хтось поет. Мої там мама і бабуся, Там тато, (дідуся нема). На рідній мові добра вчуся, І його втілюю в життя. З братами можу розмовляти, І, як дитина, жартувать. Служить їм можу, помагати, І щось смачненьке готувать. Там кіт є свій, точніше троє, І два чудових гарних пса. Там коні — два, і ті, обоє, Життя не мислять без вівса. Там рідне все: хвіртки, хатини, Своя домівка і село. І від старого до дитини, Бажають мирно щоб було. В моїм ти серці, Україно, Тебе з країн найбільш люблю. Молюсь за тебе, Батьківщино, Щоб в всіх серцях добро жило. В краю далекім я сумую, До Тебе лину у думках. Тут мови рідної не чую, Тебе я бачу часом в снах. Дав Бог мені в толбі родитись, Й тобі бажаю послужить, Щоб міг народ мій звеселитись, Без тягарів, без ярма жить. Хай в кожнім серці буде світло, Хай в кожнім серці буде Бог. Єднаймось, люди, так потрібні Нам єдність, мудрість і любов!
https://holypoem.com/11481
@holypoem