Спадала темна ніч. Горів вогонь…
На сонні вівці осідала тиша,
А пастухи сиділи осторонь —
У темряву вдивлялися пильніше.
Текла розмова тиха. Місяць плив
Молочним Шляхом між зірок у вирій.
Здіймався дим стовпом поверх голів,
І розчинявся в ночі чорно-сірій.
Все дихало спокоєм і теплом
В напівдрімоті… Раптом — ясне світло
Засяяло. І з сонячним крилом
Два Ангели з’явилося для світу.
Від чарівних пісень розлився дзвін…
Гриміло скрізь: «Вам чудо сотворилось.
Родився Спас землі — у яслах Він.
Ідіть туди, де зірка засвітилась».
І пастухи без нарікань пішли.
На ноги вставши, стали на дорогу.
У Віфлеємі у хліву знайшли
В людській подобі родженого Бога.
Сповитий, в світ дививсь могутній Цар,
І вирувало щастя в повній тиші.
Сьогодні Бог роджається в серцях,
Не як мале дитя — а як Всевишній.
Сьогодні Бог стоїть як захисник,
Сьогодні Бог наш світ в руках тримає.
Сьогодні Бог живе в життях людських,
Сьогодні Бог веде дітей до Раю.
@holypoem
