Як спиться тобі, мій солдате?

Автор: Ганна Горбатюк

Як спиться тобі, мій солдате,
В обіймах холодних вітрів,
Далеко від рідної хати,
В окопах посеред снігів?

2.
Я знаю, там холодно, сину.
Зима... І морози ідуть...
Ой бідна, моя ти дитино,
Вдягатись тепліш не забудь.

3.
А може ти снігом накрився,
І тепло вже стало тобі,
А друг твій востаннє дивився
У очі твої голубі.

4.
Часу вже пройшло так багато, 
Про тебе нічого не чуть.
Не можу ночами я спати
А в батька від горя - інсульт.

.5.
В тривозі так серденько б"ється,
Не взмозі тягар цей нести.
Коли вже війна ця скінчиться
Й додому повернешся ти?

6.
Звони, не мовчи, дорогенький.
Чи може в полоні вже ти?
За тебе молюся, рідненький.
Чим можу ще допомогти?

7.
Останнє, що я прочитала:
"Мамуль, відпишу вам пізніш."
І я все чекала, й чекала,
А ти все мовчиш, і мовчиш.

8.
Не знаю. чи ти там здоровий,
Чи може тебе щось болить...
Сказав би хоча би два слова,
Щоб душу мою оживить.

9.
У цій невідомості, сину,
Так важко живеться мені. 
Здається, що скоро загину,
Немов той солдат на війні.

Всі думи лиш тільки про тебе,
Я бачу тебе в своїх снах.
І фото твоє біля мене,
Та сльози постійно в очах.

11.
Тебе я побачити мрію,
Молюсь Богу ночі і дні.
І в серці жива ще надія,
Що скоро подзвониш мені.