Мамина молитва

Автор: Юлія Тонего

Молитва мамина велику має силу.
Молитва мамина завжди у небесах,
Бо щира, невідступна і стокрила,
Коли ім'я дитини на вустах.
* * *
Вона молилась, як тільки уміла,
Схиляючи коліна раз у раз.
За свого сина Господа просила,
Щоб Він його помилував і спас.

Щоб Він йому послав щасливу долю,
Змінив на краще все його життя
І від гріховної звільнив неволі,
Щоб дав йому Всевишній каяття.

Молилась ревно і молилась слізно.
Вже й старість з сивиною підійшла.
О, як боялась, щоб не стало пізно!
І у молитві все його несла.

Та не спішив до Бога син. Байдуже
Він слухав маму, серцем не тужив
І майбуттям не переймався дуже,
А як хотів, то так собі і жив.

Минали роки. Вже й настала зрілість.
Уже й багато дечого надбав,
Та бідний був на доброту і щирість
Й про душу думати часу не мав.

До мами зрідка приїздив угості.
Він не любив про Бога балачок
І навіть кинути ще й міг зі злості,
Що він їй не якийсь там простачок.

А мама... Мама все йому прощала.
Любила сина, бо єдиний був.
І з нетерпінням все його чекала,
Щоб хоч би трохи з нею він побув.

А якось, коли майже вже зібрався
Провідать маму, пролунав дзвінок:
"Приїдь і з мамою хоч попрощайся,
І на могилу поклади квіток".

Немає мами... Більш немає мами!
Стиснули серце туга і печаль.
"Чому так рідко бачився я з вами?
Не цінував вас, мамо, я, на жаль!"

Приїхав син. Похоронив і в хату
Зайшов самотньо. Сів біля вікна.
"О як же, мамо, днів сумних багато
Ти провела у хаті цій одна!"

Він поглядом обвів кімнату. Раптом
Побачив біля ліжка ямки дві.
Любила мама на колінах там стояти.
І зупинив на них він погляд свій.

Тоді з сльозами там же на коліна
Схилився і промовив: "Господи,
Прости мені усі мої провини!
Прости мені, прошу Тебе, прости!"
* * *
Так мамина проста молитва щира
Була почута Богом в небесах,
Бо мала мама непохитну віру,
Що син її покається в гріхах.

І ми щодня в молитві до Престолу
Своїх дітей із вірою несім.
Хай руки не опустяться ніколи,
І будуть з Господом і дочка наша, й син.

Юлія Тонего