Знов зима розкидала замети,
Памороззю вкрила мій поріг,
Злих вітрів наставила тенета.
Ну, скажіть, навіщо в квітні сніг?
Чи йому з весною мати частку,
І чи хуг сваволі довго вить?
Управляти хай не мають гадки -
На порі вже сокохід стоїть.
Високо ходу звершає сонце,
Хмар брудних щезає каламуть,
Радість поверта в моє віконце,
У душі пеани постають.
Геть те ви, непрошені замети,
Начувайтесь, хуги і сніги, -
Вашу хіть весни походом стерто,
Що життям нуртує молодим.
У мені його джерелить сила,
Грані повертаючи нові, -
Голизну зими холодну змила
Чистота Господньої Крові.
Євген Поліщук
@holypoem
