Люблю життя

Автор: Любов Омельчук

Люблю життя. Хоч бурі, грози
Не раз гіркі приносять сльози,
На серці часто сум лежить,
Встають проблеми і задачі,
Приходять успіхи й невдачі,
Та все ж я дуже хочу жить.

Поля врожайні, ліс зелений,
Барвисті квіти біля мене,
В легені чистий мед тече.
Милуюсь травами-лугами,
Ріки крутими берегами,
Красою місячних ночей.

Приємно чути спів пташиний,
Пухнасті бачити сніжини,
Прекрасний світ Господь створив.
Люблю свою я церкву рідну,
Молитви час і працю плідну,
Веселий гомін дітвори.

Радію з того, що до Бога
В хвилини, сповнені тривоги,
Я маю право поспішать.
Коли мої ослабнуть крила,
У Ньому захист, мудрість, силу
Черпає змучена душа.

Світ запевняє: Бог – міфічний,
Душі нема, ніхто не вічний,
А цвинтар – це кінець доріг.
І хоч життя для мене миле,
Та не страшна з Творцем могила,
Вона – до вічності поріг.

Не можу навіть уявити,
Яким же смутком той сповитий,
Хто в смерті бачить рубежі.
А Бог дає мені надію,
Що я безсмертям володію
І буду в царстві світла жить.

У тебе виникли питання –
Іди до Спаса без вагання,
Пізнаєш істину буття,
Відкинь усі свої сумніви,
Лиш віра творить неможливе,
По вірі Бог дає життя.