Іде по світі серце гаряче

Автор: Ju Lia

Іде по світі серце гаряче, 
Несе останній промінь тепла
Крізь неозору долину плачу
У льодовитому царстві зла.

Іде, довірливе і вразливе, 
Холодним цвинтарем душ людських. 
Од вітру щулиться тріпотливо
Маленький вогник в руках слабких... 

Іде, вбираючи в себе сльози
Чужого болю й чужих страждань, 
А вслід летять дошкульні погрози
Із позолочених мертвих бань. 

Наївні очі, як у дитини,
З любов'ю дивляться навкруги, 
А їм назустріч морозом рине
Жорсткий, шалений потік хуги.

Шмагає вогник любові люто, 
З обличчя усмішку геть зрива... 
На жаль, цей світ не бажає чути
Святі й вогненні Правди слова... 

Тремтять сльозою очі-озерця, 
Чужі й небажані тут для всіх... 
Іде самотньо гаряче серце. 
Його сліди замітає сніг... 

... А там, позад, в крижаній долині, 
Любові полум'я розцвіта:
Намисто іскор в німій пустині, 
Що їх розгублено по краплині, 
Сіяє дивним світлом Христа...