А час ішов, міняючи обличчя

Автор: Ju Lia

А час ішов, міняючи обличчя, 
І сторінки історії гортав... 
Аж ось, нарешті, над кінець сторіччя, 
Знаменний день у Вічності настав. 

Небесний календар дістався дати, 
Коли сповнялась часу повнота, 
І мусив Бог на хресну путь віддати 
Для грішників Спасителя-Христа. 

На темній бані неба в Палестині
Намистом загорялися зірки, 
Коли у хліві на духмянім сіні
Родився Той, Кого чекав роки

Цей світ, що потопає у безодні
Гріхів, нечестя, злочинів, мерзот... 
Родився Той, Хто може і сьогодні
Явити щонайкращу із щедрот:

Прийняти бідну втрачену людину, 
Що з каяттям до Нього поспішить, 
І врятувать од вічного загину, 
Зійшовши в бідний хлів її душі.

... А зорі тихо сяяли на небі. 
Не відала утомлена земля,
Що в світ, який втопає у потребі, 
Родилося небесне Немовля...