“Прогайований” час

Автор: Лілія Мандзюк

“Прогайований” час... Здивувався?
“Прогайований” - добре вчитався.
Я й сама від цих рим здивувалась,
Та відкинуть байдуже боялась.

В світі безліч є діл не прийнятних,
На російській говорять “превратных».
Та реальність така — ті існуютбь,
І, на жаль, лиш людину марнують.

Так от час “прогайований”, друже,
Це тоді, як є серцю байдуже:
Злі приманки тілесні вчиняєш,
Про реальність душі забуваєш.

Як в гаю — тиша є і свобода,
Вмиротворює душу природа.
І, здається, отут й залишився б, -
Від життєвих обставин укрився.

Маєш розум — мрійливість скидаєш,
Й свої кроки додому звертаєш,
А як ввірився би мудруванням,
То життя закінчив би скитанням.

Не про тіло, про душу розмова,
Чи вона вже відроджена, нова?
А можливо по гаю мандрує? -
Це у мріях. Реальність існує!

У гаю різні барви бувають,
Світлі й темні картину складають.
У реальність пора повертатись,
І про вічність свою піклуватись.

Серцю нині не дай “гаювати”,
За всі справи колись звітувати.
Будь тверезим, пильнуй і молися.
Час останній — до Бога звернися!