Мухи і стіни

Автор: Лілія Мандзюк

У хаті чисті стіни, красила їх сама.
І щоби ті бруднити — не тягнеться рука.
Маленька чорна крапля з’явилася. А як?
Для мене гірку прикрість вчинив який “мастак”?

Стіни доглядала від пилу й павутиння.
Ніби й не забракло у праці цій терпіння.
Та що тепер казати? - Десь не впильнувала,
Й двері свого дому не щільно зачиняла.

Для мух була нагода проникнути в житло,
І чистоти безплямної мовби й не було.
Що ж? Знову за роботу — і мию, і крашу.
Та знаю, дуже скоро порядок наведу.

Зайвої роботи могло би і не бути,
Коли б на всі щілини сітку натягнути.
Учуся на помилках. Стараюся, крашу,
І пісеньку співаю: “Мух більше не впущу”.

...Отак і гріх прийшовши — чорнить і сум несе,
Собою закриває все праведне, святе.
Пильнуй за своїм серцем, бо з нього йде життя,
Досліджуй і виконуй поради від Христа.

Тоді не буде болю і смутку від руїн,
Нехай на троні серця панує Божий Син.
Коли ж ти і спіткнешся, то рук не опускай,
Роботу очищальну Спасителю ввіряй.

Й знов Божою красою наповниться душа,
Як виріб відшліфує Ісусова рука.
Та перше на питання дай відповідь собі:
Чи “стіни” від початку окрашені в Христі?