Знову кличуть до телефону

Автор: Неля Романовська

Знову кличуть до телефону  
Настирливі голоси?  
Покажи своїй донечці поле  
І волошки в косу заплети.  
Хай малює, торкнися до щічки,  
І в альбомі ромашку приклей.  
Знаєш, зараз багато у світі  
Матерів, що не мають дітей.  
  
Та чужа і настирлива тьотя  
Забирає в неї тебе?  
Це недовго триватиме. Доти,  
Поки виросте і відійде  
У світи. І кожного разу,  
Коли ти подзвониш донці.  
На тебе не матиме часу,  
Бо телефон у руці.  
  
...Що буває у світі гірше,  
Ніж байдужі батьки й матері?  
Є в нас місія важливіша,  
Аніж лайки й коментарі.  
	Може нам таки спам ятатись,  
	Утікаючи від скорбот,  
	Щоб це далі не передати  
	Як якийсь генетичний код.  
Не блукати в в чужих подіях,  
Не смішити собою всіх...  
Наші діти ще трохи мріють,  
Що ми похвалимо їх.  
  
 Вони просто голодні на ласку.  
В них забрали обіцяний рай...  
Розкажи синочкові казку  
Про героїв йому прочитай.  
  
Посади собі на коліна  
Малолітнє дитя своє.  
Серце, усмішка твого сина -  
Найдорожче, що в тебе є.  
  
І яке ми будуєм суспільство  
Із відкинутих нами дітей,  
Ми чекаємо в хроніках, звісно,  
Все нових і нових гостей,  
І не бачимо те, що під носом.  
Наші діти - жорстокі і злі,  
Бо не влито любові досить  
У горнятко малої душі.  
  
Знову кличуть до телефону  
Настирливі голоси?  
Відведи синочка у поле  
І за вітром змія пусти.  
Покажи йому гнізда качині,  
Заспівай колискову на сон.  
Хай відчує, що він важливий,  
Важливіший за телефон.
Неля Романовська