Не хвалився сад опалим цвітом

Автор: Lyubov Dulya (Shewchik)

Не хвалився сад опалим цвітом, 
Сумував, що зникла десь краса... 
Та не знав, що наближалось літо, 
І несло з собою чудеса. 

Там, на місці цвіту поміж віття, 
Дозрівали  бажані плоди 
І чудові  фрукти соковиті, 
Нахиляли гілку до води. 

Сад спостерігав оту картину, 
Як земля торкнулася гілок, 
Й дарував  він яблука дитині, 
Що прибігла нишком у садок. 

З радістю дерева шепотіли: 
Ми потрібні! О, щаслива мить! 
Й виростало щастя, ніби крила, 
І здавалось: ввись  воно злетить! 

Та минули дні рясного плоду, 
В клунях  урожай розкішний весь... 
Принесли дощі сльоту  й негоду, 
Спека та тепло поділись десь... 

Знову шелестів  садочок листям, 
Тільки не смарагдом  -  золотим... 
І на постарілих вмить обійстях, 
Час від часу вверх здіймався дим... 
.........………………………........................

Ти побачив тут життя картину? 
Коли ні - пильніше придивись.
Щоб зустріти з радістю хвилину, 
Як душа сягне від тіла  ввись.
~ДЛВ~