Як приємно коли в Домі Божім

Автор: Irina

Як приємно, коли в Домі Божім,
Усі разом зійдемося ми,
Такі різні і часто несхожі,
Та усі ми є Спаса дітьми.

Як приємно, коли у тривозі
Я знаходжу у Бога спокій.
І коли моє серце в знемозі,
Силу жити черпаю у Нім.

Як приємно, що є народ Божий,
Як це гарно зібратися всім,
Спільно Богу молитися можем,
І співати подяки пісні.

Як приємно знаходитись в Ньому,
Разом плакати з тим, хто сумний.
І навпіл розділити тривогу,
Щоби легшим став хрест цей земний.

Як приємно радіти із братом,
Коли Бог його благословив.
І згадати: «А як же багато
І тобі милість Бог подарив!»

Як приємно співати Творцеві,
В славнім співі зіллятись усім,
І заносить подяку Отцеві,
За усе, що зробив Він мені.

Як приємно буть в Домі молитви,
Як приємно іти до Христа,
І коли знемагаєш у битві,
І коли щастя ллється ріка.

І я дякую Богу за милість,
Що з дитинства я знаю Христа,
Що росла і зміцнялася в вірі,
В Домі вічного Бога Отця.

І я дякую Бога за друзів,
За братів і сестер у Христі,
Що коли я бувала в недузі,
То коліна схиляли вони.

А коли відчувала я радість,
То зі мною раділи вони,
Знала твердо тоді я поправді,
Що Господь нас єднає усіх.

Не одна ще попереду битва,
Та я знаю: є Церква жива!
Де несеться до Бога молитва,
Де любов’ю палають серця!

Де підтримати завжди готові,
Руки тих, хто вже їх опустив.
Будуть завжди стояти в проломі,
Аби ворог стрілою не вбив.

Церкво!
О, хай Бог тебе благословляє,
Ти притулок знеможеним всім,
Хай любов твоя проростає,
Хай Господь сповнить миром Своїм.

Ще недовго і в Небо блакитне,
Ісус забере нас усіх,
Де не буде уже більше битви,
Де зітре Господь сльози навік.

Ну а поки іще ти в дорозі,
Хай не згасне твій факел любві,
Ти молися за тих, хто в тривозі,
Їх візьми ти під крила свої!