Любов – буде жити!

Автор: Галина Яхневич

Любов  – буде жити!

Я стану на кручі,
І вітра спитаю.
 - Скажи мені, вітре,
Бо дуже страждаю.
 
Де зараз мій милий?
Я всюди шукаю. –
Майнув він повз мене,
Сказавши:
- «Не знаю» -

Мовчав також місяць,
І яснії зорі.
Самотня ридаю,
Втопившись у горі.

 - Чому ж мене, Боже,
Так тяжко караєш?
Я більше не можу.
Хіба ж Ти не знаєш? –

 - Я знаю, дитино.
Не Я вас караю.
Я лише, невпинно,
Усіх поучаю:

Любов – довготерпить,
І завжди прощає,
Ніколи не сердить,
І зла не тримає.

Добром не гордує,
Не свого шукає,
А іншого чує:
Хай той не страждає.

Любов – милосердна,
Нікому не заздрить.
Вона – чистосердна,
Ніколи не зрадить.

Себе не підносить,
І не величає.
Усе переносить,
І завжди прощає.

Брехні не радіє, 
А завжди порадить,
Плекає надію,
І ніжно погладить.

Все в світі минеться:
І слава, і квіти.
Пройде, не всміхнеться.
Любов – буде жити! –

 - Прости мене, Боже,
Що так говорила.
Ти дав мені мудрість,
І виросли крила. –