Дух і плоть

Автор: Неоніла Мазепа

Одні постійно копошаться на землі, 
Пускаючи глибоко в неї корінь.
Хтось думкою і серцем лине ввись,
Своє крило розправивши духовне.

Одні скарби складають на землі,
Хоча їх міль або іржа поточить,
Та є скарби, які не нищить міль,
І мудрий той, таких скарбів хто хоче.

Один складає в кухра, сундуки,
І дбає лиш про рідне своє тіло,
А інший поступає навпаки -
Нажите віддає на благе діло.

Хтось любить знатних, любить багачів,
Лиш серед них знаходить собі друзів.
А хтось безродному на поміч поспішив,
Хтось допоміг болящому в недузі.

Одні шукають слави від людей
І хочуть буть у фокусі уваги.
А хтось не виділяється ніде,
Але у Бога він багато важить.

Хтось сіє в плоть, а хтось посіяв в дух,
Одні земним живуть, хтось мріє лиш про небо.
Хтось озирається, узявши в руки плуг, 
А вірний - відрікається від себе.

Хто хоче мати місце у раю,
Виконує той щиро діло Боже.
Хто ж покладається на силу лиш свою,
В Небесне Царство той ввійти не зможе.

© Неоніла Мазепа