моє життя

Автор: Лариса Железняк

МОЄ  ЖИТТЯ

В моїм житті все це було, було:
Воно гріха бур’яном поросло,
Знаходило там собі місце зло.

Лукавству, лицемірству і брехні
Я не хотіла говорити: «ні!» -
І так проходили за днями дні.

І заздрощі Були в моїм житті,
І друзі, і діла були не ті -
Я роки проживала в марноті.

Було і сміття у моїх словах,
Й непослуху кружляв там хижий птах.
…Хоч інколи я відчувала страх -

Бо знала, вірила: мій кожний крок
І навіть мої думки бачить Бог.
Та віру я ховала у куток…

«Хіба не знаєш ти, куди ідеш?» -
Запитувала совість так… Але ж,
в куток я совість заганяла теж…

О, як багато, як багато літ
Холодним було серце, наче лід,
Було твердим, як камінь, як граніт…

Я навіть згадувати все боюсь,
Коли тепер в минуле те дивлюсь.
І зі сльозами Господу молюсь.

Несу подяку я до Його ніг,
Що Він мене за все простити зміг,
Що вивіз з небезпечних тих доріг,

Де я могла загинути не раз,
Де я себе вмовляла: «Ще не час…»
Мене негідну Ти, Ісусе, спас.

Христос, чекав мене так довго, Ти,
Так довго Ти благав мене: «Прийди!»,
Не відвернувся раз і назавжди…

І дякую Тебе я знов і знов
За Твою милість, за Твою любов
І за Твою Святу пролиту кров,

Якою Ти гріхи мої всі змив,
І серце нове у мені створив,
І путь у небеса мені відкрив!

Змінилось назавжди життя моє,
Хоч бачу, що помилки в мене є,
Та силу гріх долати Бог дає!

Я падаю - мене Він підійма.
Я відчуваю скрізь: я не сама,
Ні страху, ні печалі з Ним нема.

Одне бажання - бути вічно з Ним!
Й надію маю в серці я своїм,
що забере Господь мене в Свій дім!

Коли це буде? Завтра? через рік? 
що я переступлю земний поріг,
щоб бути разом із Христом навік!