Наймиліше серце

Автор: Rikarivka

Те наймиліше серце, що радіє
Перед лицем Отця і в час тяжкий,
І думку теплую несе у мріях
Як дмуть вітри і під ногами лід кригкий...

Блаженний той, хто всьому вдячний,
Й малесенькому крихтику хлібця
А знай, що Божі в хлібі не нуждають,
Бо вірою черпають із Небес Отця

Бог в чашу нам за край переливає,
Насичує жадання нашої душі.
Та чи згадали дякувати, як багато мали
 Чи сто причин для наріку знайшли?

Як нам життям земним насолодитись,
Коли Христову благодать забули ми...
Й чому живі ще і для кого жити
А нам все хочеться собі, лише собі...

А ти спроможним стань побачить радість,
Розплющ людино очі, що дані тобі...
Бо не дарма Христос зі шрамами...
Свою невдячність розіпни, вперед піди!

З Небес надійде порятунок дітям,
Бо їх не лишть Батько, Він для них
Непогамовні води голосом розділить
І шлях відкриє через глиб морів!

Він розпорошить ворогів мов попіл
І наче сна вже не повернеш їх,
А пам'ять про чуда Його хай чують в роди
За кожне дяку Господу склади!

І скелю розіб'є, щоб воду пили,
І вітром лагідно подасть перепелів ,
Ох лиш би нам не почорствіти,
Бо підкрадається спокуса стати злим.

Ти не дивися на тягар життя мов слабкий,
Поглянь через всесильного Отця!
Безгранне море чи пустеля, ще не крапка,
За ними криється обіцяна земля.

А шлях один і він єдиний!
Нам не знайти альтернатив...
Багато в нас думок і мрій
Але Господь один, І Ним радієм!
ІСУС ГОСПОДЬ! ТАК ТА АМІНЬ!