Бог мене любить

Автор: Зоряна Живка

Певно я знаю: Бог мене любить,
Сонцем ласкавим весняно голубить,
Ніжно мене вітерцем обіймає.
Бог мене любить - певно я знаю!

Взимку снігами рум’янить, морозом.
Друга рукою втира мої сльози.
Хай за вікном і незатишно й темно,
Бог мене любить - я знаю певно.

Дощиком літнім пестить-цілує,
В небі блакитнім веселку малює.
Сонечко пташечка піснею збудить,
Певно я знаю: Бог мене любить!

Порцеляновий ангелик
Порцелянові згорнувши криленята,
В небо з вірою здійнявши оченята, 
Рученята молитовно склав на грудях…
Душі вірою своєю вперто будить.

Янгол молиться за квіти, щоб синіли.
Янгол молиться за душі,  щоб ясніли.
Янгол молиться за свічку,  щоб не згасла. 
Помолімося із ним, будь ласка…

Янгол молиться... Всміхаюся до нього
І лице моє від тихих сліз вологе.
Божа зіронька застигла на долоні…
Хай же світить, гріє, не схолоне!

Я з тобою помолюсь, крилатий друже,
Бо й моя душа за небом спрагло тужить.
А коли ти знову злинеш у безмежжя,
За тобою полечу шукати стежку.