Квіти на смітнику

Автор: Ju Lia

Це була неохайна місцина.
Щось на кшталт смітника серед вулиці.
Пластик. Биті пляшкИ попід тином.
Серед цегли недОпалки щуляться.

Чорне гілля дерев прикрашають
Кольорові пакети наліпками.
Час від часу за вітром рушають
Клапті мокрих газет поміж глИбками. 

Ріжуть око бляшанки... Аж раптом, 
Як сльозинки з небесної синяви,
По галяві сапфіровим гаптом
Бачу проліски... З-посеред тіняви

Неймовірного бруду навколо.
Попри біль. Попри леза націлені. - 
Й чую віри упевнене соло, 
Що зринає на крилах знесилених

До небес через утиски світу, 
Хоч би як дошкуляли обставини... -
Що той бруд? Недоторкані квіти
Ринуть вгору стрункою поставою

І вдивляються поглядом синім
В люстро неба, де взір досконалості.
І рахують хвилини весінні... 
А сміття? Воно мертве в зухвалості.

Стяг Весни на тендітних пелюстках
Із калюж догори підіймається... 
Хай земля озивається хрустко -
Погляд віри за Небо тримається.

Зовсім трохи - і цвіт забуяє,
Перемігши засилля брутальності.
І хай вітер ще хмизом жбурляє -
Віра бачить майбутнє реальністю!