Олівець
Автор: Лілія Мандзюк
Знаю, що твоя рука Не раз тримала олівця. Чи ти до нього приглядався, Розгледіти його старався? Візьмем до прикладу - простий, Цей олівець не дорогий. Якщо новий, то він чистенький І стержень має ще гостренький. Ще у руках він не трудився, І ще ніде не пригодився. Зате, як глянеш - ох, краса, Чудове в олівця життя. Новії стержень й покриття, - Краса іде їм до "лиця". Але, як користі нема, То олівцеві гріш ціна. А в іншого - брудна основа, Тупий вже стержень... Знову й знову До рук його людина брала, Щось креслила і малювала. Він - її друг. Крізь все життя Він їй служив без нехотя. Тепер брудний і притупився, Та радий: комусь знадобився. Як міг для когось послужив, Про це ні разу не жалів, Бо по собі сліда залишив, Й не раз людськеє око тішив. А ми як, люди? Як же ми? Які ми з вами "олівці"? На кого з двох ми більше схожі, Чи є у нас діла хорощі? Як ми живем: лише для себе? А ближній? - Він для нас не треба. Чи віддались Святій руці, Як ті корисні олівці? Як ті, що може і зносились, Та Божим вогником світились. Як ті, що часом і в знемозі, Та сил ідем черпати в Бозі. Як ми? Чи ближньому служили? Холодне серце обігріли? Простили, втішили, обняли, З голодним хліб свій розламали? Як ми живем, на кого схожі? А може з-зовні лиш хороші, Й, як гострий стержень в олівця, Такі є серце і душа? Слова колючі, гостра мова, А погляд..., і не треба слова? Чи це не ми, не я із вами? О, люди, що це? Що це з нами? На нас рука Майстра чекає, "Краї" Він гострі постинає. Він зоче нами малювати, Людей і нас благословляти. У руки Господа Христа віддайсь, З Ним радісне буття. Полине пісня із грудей. Живи для Бога і людей! 2019
https://holypoem.com/10406
@holypoem