Вино і хліб

Автор: Неизвестен

Вино і хліб… Торкаються уста
Благоговійно, тихо, несміливо,
Не байдуже. 
Це заповідь Христа:
«Ось кров Моя! А хліб — це Моє тіло!»

Вино і хліб… В нім зцілення душі,
В нім прощення і сила, і молитва…
Не просто так в саду, в нічній тиші
Звершилась за спасіння людства битва.

Було нелегко для Царя царів
На камені в сльозах благати небо.
«Пильнуйте!» — учням тричі повелів,
А Сам гріхи людей узяв на Себе.

Як часто чую я слова святі,
Що сповнені любові неземної…
Мене ще не було у цім житті, 
А мій Христос терпів страшні побої.

Я уявляю погляд доброти,
Я знаю, гріх і мій Його поранив.
Прости мені, мій Господи, прости!
Тебе любити я не перестану.

Дозволь мені піднятись на гору,
Припасти трепетно до ніг пробитих.
Своїм волоссям я їх обітру,
Дозволь сльозами ніжно їх омити.

Не бачила, як Бога розп’яли,
Та кожен стук у серці відчуваю
І хрест, що над землею підняли,
Щоб серце чуло: «Я твій гріх прощаю».

«Радій, юдейський цар!» — кричав народ.
А вирок де? За що така розплата?
О, це ж моя вина… Прости, Господь,
Не краща я у вчинках за Пілата.

А серце прагне бути в тім саду…
Я постараюсь стримувати сльози.
Дозволь, Ісусе, поруч припаду,
Нехай на мене падають погрози.

Я обіцяю, буду тихо йти,
Ступатиму в сліди Твої криваві.
Навчи мене молитись так, як Ти
В саду молився Гетсиманськім.

Вино і хліб… Схиляюсь в простоті.
Тут ні до чого вся земна гординя.
Ісус, Ти вмер за мене на хресті,
І в цьому є моя… моя провина.

Вино і хліб… Торкаються уста
Благоговійно… Тихо… Несміливо…
Мов спомин для душі — слова Христа:
«Ось кров Моя! А хліб — Моє це тіло!»