Втрачене життя

Автор: Alina Bakl

Я жила в раю, там де усе цвіте
З Адамом називаючи усе живе
Здавалося, чого ж іще хотіти?
Чого ще не було, за чим жаліти?
У мене було все і навіть те
Що зараз неможливо уявити вже
Могли ми з чоловіком в прохолоді дня 
Говорити з Тим, Кому належить вся Земля
О Боже, як прекрасно можеш Ти творити
Лиш Ти зміг так творіння полюбити

Душе,  скажи чого тоді не вистачало?
Чи може, плоть, тобі все мало?
Ти прагнеш більше, ліпше, все
Наївно думала, тобі це з рук зійде
Якби ж тоді я знала 
Коли із змієм розмовляла
Що втрачу я прихильність Бога
І з вічності у смерть тепер моя дорога

Ми вдвох стояли перед Богом з тим
Кому мене Творець з ребра його вчинив
Він теж не стримався вчинивши гріх
Адама змій неправдою здолати зміг
Удвох тоді ми довго крайнього шукали
Своїх провин перед Отцем не визнавали

Ціна гріха - це крові пролита ріка
І правда що відкрилася страшна:
Щоб вільним , чистим перед Отцем постати
За тебе мусив хтось вмирати
Тоді я навіть гадки ще не мала
На кого ноша ця страшна упала
Хто буде жертвою за ту 
Чия рука створила цю стіну
Навіки втратила вічне життя
Й моменти у присутності Царя
Чи сміла я тоді думати
Що Сина Бога за мене будуть убивати
Він стане Жертвою за всіх
Дітей навік врятує Він Своїх.