Всі милості забути не дай Боже
Всї милості забути не дай Боже,
І пам'ятати, всі про нас турботи,
Хіба людина так любити, може?
Допомогати, посеред скорботи.
Не баче люд, Батьківської любові,
І Його Слова, не прийма до серця,
Та не сприймає, світ Ісуса Крові,
Зачинена, нажаль для Бога дверця.
Чи дякуєм, ми Господу Святому,
За Його ласку, за спасіння в Бозі,
Несем хваління, Духу чи Святому,,
І чи сьогодні, на прямій дорозі.
Господні не забудьмо повеління,
У Ньому лише маєм життя вічне,
Він пам'ятає, наші всі моління,
Без Бога життя наше є трагічне.
17.03.24 року
© Євген Орлов
І пам'ятати, всі про нас турботи,
Хіба людина так любити, може?
Допомогати, посеред скорботи.
Не баче люд, Батьківської любові,
І Його Слова, не прийма до серця,
Та не сприймає, світ Ісуса Крові,
Зачинена, нажаль для Бога дверця.
Чи дякуєм, ми Господу Святому,
За Його ласку, за спасіння в Бозі,
Несем хваління, Духу чи Святому,,
І чи сьогодні, на прямій дорозі.
Господні не забудьмо повеління,
У Ньому лише маєм життя вічне,
Він пам'ятає, наші всі моління,
Без Бога життя наше є трагічне.
17.03.24 року
© Євген Орлов
HolyPoem · holypoem.com/22243
Коментарі 0
Увійдіть або зареєструйтеся, щоб залишити коментар.
Коментарів ще немає. Будьте першим!