До Батьківської оселі

Автор: Надія Дудка

Від страждань і війни Наш Небесний Отець
Взяв у вічне помешкання любу дитину...
Ця подія торкається наших сердець
Бо до кожного прийде подібна година.

Скільки б нас не кружляла життя круговерть,
І яку ми не мали би місцність велику,
В генетичному коді записана смерть.
І цей факт невблаганний незмінний довіку.

І сьогодні, як тисячі років тому,
Біля праху коханих ллють сльози родини, 
А втішати під силу Творцю одному,
Бо один розуміє Він серце людини.

Той, Хто бачив Єдине Дитя на хресті,
Розуміє страшенну біду чоловіка,
І кладе Свої люблячі руки Святі
На усю вашу гарну родину велику.

Адже віримо ми, що ця смерть - не кінець, 
Що сестра наша Оля у Господа нині.
Бо забрав від страждання Небесний Отець
 Та від жаху війни свою любу дитину.