Небо пише усе

Автор: Ju Lia

Коли ніч розкидає крислаті загрозливі тіні
І смертельний вулкан прокидається пеклом пітьми,
Глянь угору. Он бачиш, спочу́йливим зір мерехтінням
Промінь Вічності рине на землю, залиту слізьми.

Крізь простріляний неба намет пробивається світло
Із чертогів Творця, де ненависті й болю нема.
Де не знищує ворог міста, не зруйновує житла.
Де за скривджених Правда свій голос щодня підійма'.

Коли знову свистітимуть стріли розпечені поруч,
Коли смерть розстилатиме всюди холодний туман,
Підійми свої очі важкі та заплакані вгору.
Там, у Небі, ведеться щоденник усіх наших ран.

Кожну тиху сльозу, кожен стогін твій там не забуто.
Їх дбайливо записує Той, Хто це Сам переніс.
Його руки, навіки позначені шрамом спокути,
Хочуть взяти наш біль, бути поруч у миті складні.

Небо пише усе і готує законну відплату -
Тільки місце для Божого гніву лишаймо Йому.
Він віддасть за всі кривди, страждання і болісні втрати.
Треба лиш дочекатися. Світло здолає пітьму.

Ju Lia