Хочу прощати, як Ісус

Автор: Лілія Мандзюк

Заплакані очі, стривожене серце.
Ісусе, мій Друже, мене підкріпи!
Хай жодна образа в мені не знайдеться,
Покрити любов’ю усе поможи.

Зневажливе слово поранило душу,
І погляд принизливий болю завдав.
Любити у відповідь хочу, я мушу,
Як Ти, мій Господь, що невинно страждав.

А ще обманули і “плащ” мій забрали,
“Сорочку” віддати? О, Боже, дай сил!
Я згідна, Ісусе, лише б їм пізнати,
Що чинять не добре. І Ти би простив!

Навчи мене, Боже, щоб мудро чинити,
Хоч зверхність й корисливість бачу в житті.
Дивлюсь на Христа, Він умів всіх любити, —
Без сумніву, приклад достойний мені.

Коли мені важко і серце ридає,
До Того іду, Хто безвинно страждав.
Як бути приниженим й зраненим знає.
Любив аж до смерті! Що зміг, те віддав.

У прикладі Божім натхнення і сила.
Без сумніву знаю, що треба прощать.
Любов Твоя, Боже, мене підкорила.
Я вірю ти хочеш і будеш спасать.

Ховаю від інших солону сльозину.
Потішена Богом спішу потішать!
Щаслива, бо маю у небі родину,
Не буде ніхто там уже ображать.

За тих, хто образив — від серця молюся.
Їм, мабуть, бракує в житті теплоти.
Хай серця черствого любов’ю торкнуся.
Прости їм, Ісусе, прости їм, прости.