Ми на порозі

Автор: Естер Камінскі

На порозі 
Ми на порозі дня останнього, 
Там за дверима – вічність вже чекає! 
Не відкладай мій друже до останнього, 
Іди до Бога – поки Він іще чекає. 
Поки двері Раю ще відкриті, 
І ніжно кличе Бог тебе. 
А не чекай же тої миті, 
Коли пізно вже буде. 
Покотяться сльози тоді з очей. 
Душа не матиме покою, 
А скільки було тих речей,  
Які манили тебе за собою. 
Ти спасіння – на них проміняв, 
Залишивши Бога Живого. 
Цей світ тобі стільки обіцяв, 
Що просто забув ти про Бога. 
Та час настав згадати все, 
І відповідь дати за скоєні вчинки. 
Покарання за тебе ніхто не понесе, 
І не буде в житті вже зупинки. 
Зупинки, яка час назад повертає. 
Туди, де стояв ти на перехресті доріг. 
Твоя душа спасіння благає, 
А тебе більше манить гріх. 
І от нарешті свій вибір дробив ти – 
Обравши широку дорогу. 
Навіщо ж ти так вчинив? 
Невже забув про милості Бога? 
Все життя минуло в суєті – 
Для Бога не було місця в ньому. 
Тепер вже пізно бути в каятті, 
Бо душу віддав ти злому. 
О, як важливо вчасно все робити, 
І покаяння на потім - не відкладати! 
Щоб душу свою не погубити,  
І Богом дане життя – не змарнувати! 
Бо вже день той близький, 
Коли прийде Господь за тобою. 
Не будь же ти Йому чужий, 
Щоб забрав Він тебе із Собою!