Праведність Христа

Автор: Лілія Мандзюк

Рим.10:3; Рим.11:6
Я стукала в небо, а небо мовчало...
Здавалось, що слів тих моїх не приймало.

У ранній порі на світанку хтось спали, -
Уста мої тихо молитву шептали.

Хотілось відчути Христа зовсім рядом,
Побути удвох як дитина із татом.

Слова, що на серці, Йому говорила.
Де Ти? Бог прийди! Дуже певно згрішила...

Та Бог промовчав, може я не почула,
Бо думка біблійна усе ж промайнула.

Про праведність Божу і тую ж людську
Мені пригадалось. Грішу я, грішу...

На добрі діла часом дуже зважаю,
Прости, що Ісуса тоді забуваю.

Не завжди у розумі, що я спасенна
Лиш милістю Бога, жива і прощенна.

Ну, а діла, ну що вони значать? -
В питанні спасіння в нас їх не побачать,

Якщо благодать ми Христа не прийняли,
І рани на тілі проігнорували.

Якщо ми крові Христа не цінили,
Щодня в похітливості власній ходили;

На добрі діла якщо ми сподівались,
А в руки Любові єством не віддались,

То що ті діла, що вони допоможуть?
Без одягу Бога нас взяти не зможуть

У небо чудове. В оселі святі
Ввійдуть лише ті, хто обмиті в крові,

Хто в крові Ісуса знайшли оправдання,
Й на Нього поклали усі сподівання.

... До мене Слова. Чи я їх розумію,
Чи згідно з Словами біблійними дію?

Тобі хочу вся, не частково віддатись,
З Тобою реально в житті спілкуватись.

Ісус, моє серце прошу освяти,
У праведність, Боже, Твою зодягни.

2018
Добавить комментарий к стихотворению "Праведність Христа":

Обязательные поля помечены *