Благодать.

Автор: Галина Яхневич

Благодать.

Ллється із неба Твоя благодать,
Той бачить, хто бачити може,
А хто не бачить, то славу воздать
Не знає, не вміє, мій Боже.

Дихає він, - то Твоя благодать.
І як ложку несе до рота,
Жує, смакує і може ковтать,
Відпочине, йде до роботи.

Твоя благодать працює всю ніч –
Відновлює кожну клітину.
Нещасний, сліпий, не знає в чім річ:
Він славить і хвалить людину.

Ти терпеливий, даєш благодать,
Бо знаєш, що значить людина:
Ненавчена Богу славу віддать –
Нікчемна маленька краплина.

Кличеш: «Покайся, до Мене прийди,
Бо зникнеш навіки, як пара,
І не залишаться навіть сліди:
За гріх – вічна смерть, то є кара.

Ось Мій Син – вічна Моя благодать,
Спасіння, невірна людино!
Я хочу вічність і радість вам дать.
Люблю вас, неслушна дитино!»

Всюди, у всьому Твоя благодать,
Милосердний і Вічний, Боже.
Славу, хвалу Тобі буду співать,
Доки тіло дихати зможе.
Добавить комментарий к стихотворению "Благодать.":

Обязательные поля помечены *