Зустріч

Автор: Олександр Богун


Ми люди всі приходимо в цей світ,
І як би не було,лишаємо свій слід.

Земним шляхом блукаючи,проходимо дороги,
В яких переплелися і радощі й тривоги,

Щасливі зустрічі та миті прощавання,
Усмішки радісні та болісні зітхання,

Криві стеженки та прямі дороги,
А на спині тягар,що тисне нам на ноги.

І сонця поміж хмар не варто й сподіватись,
Та інколи спіткаєшся і важко вже піднятись.

Густий туман навкруг і вітер завиває,
А гріх на плечі тяжким вантажем лягає

І так підступно цей сучасний світ
Сховав від людства Божий Заповіт!

Красою манять безліччі доріг
Та лиш одна веде під Батьківський Поріг...

У Дім Отця,де прощені в Ісусі,
Брати та сестри у Святому Дусі -

З Єдиним Богом,Любяча Родина!
Бо лиш у Ніг Христа знайде собі людина

Те справжнє щастя,втрачену Любов,
Бо ще ніхто без Бога щастя не знайшов

А від гріхів душа у кожного зітхає
І з нетерпінням, так вона чекає,

Коли впаде із плеч важка провина
Під тягарем якої згорбилася спина.

Тягар той скинути,що душу так гнітив!
Знайти той слід,що в темряві згубив!

А час все плине і йому байдуже,
Де ми блукаємо,мій любий друже...

Бо день до вечора вже хилиться поспішно
І лиш в Батьківськім Домі із Христом затишно!
Добавить комментарий к стихотворению "Зустріч":

Обязательные поля помечены *