Куди не гляну, всюди бачу руки мами

Автор: Ганна Горбатюк

Куди не гляну, всюди бачу руки мами,
Шукаю в пам"яті своїй її слова,
І час той згадую, коли була ще з нами,
Як було добре, як вона була жива.

Як треба було, з нею внуків залишали,
Бо завжди в нас була робота і діла...
Разом із нею ми молилися й співали,
А ще, весь час,  вона у Дім молитви йшла.

І своїм словом, таким значущим і влучним,
Могла й утішити, й пораду дати нам.
І говорила ніжним голосом, не гучним,
А ми і слухали, й раділи тим словам.

І ті слова нераз і зараз душу гріють,
І я за них усе б на світі віддала,
Та шкода лиш, що не всі діти розуміють,
Що треба слухатись матусю, як жива.

Бо мати дітям лиш добра завжди бажає,
В молитві Бога просить щастя й долі нам,
Так сильно любить нас і все завжди прощає,
Тож хай за все, Господь віддячить матерям!