Коли Павло був у вязниці

Автор: Ганна Горбатюк

110.
Коли Павло був у в’язниці,
Братам листи він надсилав...
Там з Богом був він  наодинці,
Його Бог  Духом надихав.

Писав римлянам й коринтянам,
В Ефес, галатам, филип’янам,
До Тита, Тимофію, Филимону,
Як брату в вірі  дорогому.

Він знав, що кожному сказати,
Щоб краще Бога їм пізнати
І так їх в вірі укріпити,
Щоб з Богом вони могли жити.

Я - раб Христа і ваш слуга,
І пишу все, що бачив я.
Про це свідкую всім вам нині,
Що нам життя явилось в Сині.

Про моє спілкування з Ним
Я з вами ділюся оцим,
Щоб також ви з Ним поєднались,
В поганих вчинках виправлялись.

Бо Бог є Світло у житті!
В якій би ти не був біді
І де би ти не опинився,
Від Нього б шлях твій освітився.

У Ньому віра вся твоя,
Щоб радість повною була.
Про ближніх аби добре дбали,
Щоб їхню віру укріпляли.

Братів втішайте у скорботі,
Знаю: нелегка це робота!
Для Бога праця хоч яка,
Ніколи марна не була!

За вас щасливий, солуняни,
 Що ахейці і македоняни,
Про вас почули добре слово,
Ми не казали вже нічого.

Тебе, мій Тите, залишив у Кріті,
Щоб з Богом ти ходив в завіті,
Щоб в кожнім місті пастор був,
Щоб ні про кого не забув.

Дорогий брате Филимон!
Ти добре бережеш Закон!
Про твою віру чув я і любов,
Скоро зустрінемося знов.

Живіть в любові, дружбі, мирі,
Святого Духа щоб прийнять!
Пишу вам із в’язниці в Римі,
Хай буде з вами БЛАГОДАТЬ!