Леся Данильчик - Стільки слів вже сказано до Бога

Стільки слів вже сказано до Бога

Стільки слів вже сказано до Бога

Стільки слів вже сказано до Бога,
Так багато, що і не злічу,
А бува - молитися незмога,
Й на колінах, плачучи, мовчу.

Вже втомилась відповідь чекати,
Серце рветься знову на куски,
Хочеться у небо закричати:
"Чом мене не чуєш, Боже, Ти?"

Час іде - нічого не змінилось,
І не скоро зміниться, мабуть.
Як же на путі я цій втомилась,
Це для мене нелегкий маршрут!

А коли зійде для мене сонце,
Як мені цю тьму перемогти?
Й знов говорю, ніби із спросоння:
"Чом мене не чуєш, Боже, Ти?"

Я стараюсь йти, щоб не упасти,
Та каміння в ноги уп'ялись,
Так болять і кровоточать рани,
Що несила вже дивитись ввись.

Та слізьми дорогу орошаю,
Обернувши голову назад,
Бачу, як на стежці зацвітають
Квіти, де я щойно тільки йшла.

А дивлюсь вперед - лише каміння
І колюче терня на шляху.
"Господи, даруй мені прозріння,
Чи маршрутом добрим я іду?

Може, я в дорозі заблукала
І від Тебе, Господи, пішла...
Вже не раз на відповідь чекала,
Та вона до мене не дійшла".

Так я знов жалілася до Бога,
Та не чула, що Він говорив,
Піднімала погляд свій угору
І казала свій речетатив.

А коли усе кругом замовкло,
То одразу Хтось прошепотів...
Як могла забути я цей голос,
Що лунав у серці, наче спів?!

"Ти чому засмучена, дитино,
Я хоч раз на поміч не спішив?
То навіщо думаєш в цю днину,
Що тебе саму Я залишив?

Вчися на найкраще почекати,
Будь смиренна, поки Я мовчу,
Якщо не спішу відповідати,
То тебе терпінню так учу.

Ти тепер прийняти не готова
Те, що просиш в Мене кожний раз,
Пригадай, як в тебе позавчора
Вогник віри, мов сірник, погас.

Я ж тебе навчаю не боятись...
Пам'ятай постійно це собі:
Хто уміє відповідь чекати,
Той найкраще матиме в житті.

Прийде час - із рук Моїх здобудеш
Те, що зараз просиш у сльозах,
Ти ж тоді сильнішою вже будеш,
І здолаєш свій тернистий шлях".

Ці слова для мене, як олива,
Наче манна, як вода жива!..
Мій Господь додав в дорозі сили
І підняв, коли я знемогла.

Стільки сліз пролито перед Богом,
Так багато, що і не злічу,
Та радію, що почула голос,
Утішаюсь - Бог мене почув!

03.08.2022
https://holypoem.com/18106
@holypoem

добавил: Леся Данильчик 113 читателей

Похожие стихи

97
Разговор с Отцом
Леся Данильчик
311
Говори до мене
Леся Данильчик
231
Сліпець Вартимей
Леся Данильчик
53
У нічній тишині
Леся Данильчик
283
Так часто
Леся Данильчик
273
0

Комментарии

Комментариев нет

Форма входа

Тематика стихотворений

Статистика пользователей

Онлайн всего: 189
Гостей: 189
Пользователей: 0