Від ранньої зорі

Автор: Ольга Леонова

Я сьогодні доторкнусь до тиші.
Як Давид – «від ранньої зорі».
Твої крила мене кличуть вище,
Там, де клекіт гублять журавлі,

Де застигли всі земні потреби,
Де Рігель відлічує віки
Й наче шпарки у нічному небі –
Видно Твою славу крізь зірки.

Твоїм словом, Боже, тануть гори
І каміння м’якшає, як віск,
Й як широкі дуги-світлофори
Тебе славить веселковий блиск.

І моє життя таке нікчемне
У просторах пройдених століть,
Але Ти колись прийшов на Землю,
Щоб в мені могла надія тліть.

Відсахнусь від величі Твоєї,
Припаду в безсиллі до землі –
Ти спасав не тільки люд Юдеї,
Ти спасіння дарував мені.

Я прийду до Тебе, Боже, знову
По мосту Голгофського хреста
І промовлю, як було у Йова:
«Я – ніщо», і руку на вуста…
Добавить комментарий к стихотворению "Від ранньої зорі":

Обязательные поля помечены *