Лілія Мандзюк - Заздрість

Заздрість

Заздрість

Заздрість пронизує душі!?
Заздрить не хочу й не мушу.
І як про заздрість читаю,
Що це таке?, - розважаю.


Краще вдоволеним бути,
Щоб гнилизною не "тхнути".
Заздрості людям не видно,
Руйнує все ж непомітно.


Як гнилизна притаїться,
Хочеш із нею мириться?
Про гниль у кістках чи знаєш,
Як заздрість в серці плекаєш?


Щирим Господь допоможе,
Бо і Він заздрить не може.
А як потреб безліч буде, -
Бог у біді не забуде.


Завидки, заздрість існують...
Хай вони нас не руйнують!
Не нарікаймо, любімо,
Вдоволеними живімо.


Благословляймо людину,
Зичмо їй добрую днину!
Радіймо з тим, хто радіє! -
Хай заздрість в серці не діє.

"Лагідне серце - життя то для тіла, а заздрість - гнилизна костей". (Біблія, Пр.14:30)
https://holypoem.com/14096
@holypoem

добавил: Лілія Мандзюк 287 читателей

Похожие стихи

Тобі потрібен Ісус!
Лілія Мандзюк
358
Потаємна кімната
Лілія Мандзюк
367
Абетка (міні-віршики)
Лілія Мандзюк
913
Молитва
Лілія Мандзюк
146
Потреба освячення
Лілія Мандзюк
422
0

Комментарии

Комментариев нет

Форма входа

Тематика стихотворений

Статистика пользователей

Онлайн всего: 126
Гостей: 125
Пользователей: 1

Любовь Гавриленко