Лист в нікуди

Автор: Яніка


Трава, кущі, дерева люди
і квіти ...
квіти вже сухі ...
Зів'яли квіти мого серця,
залишились лиш будяки.
Дороги стежки, шлях в нікуди,
летять, повзуть і їдуть люди,
але куди? Куди? Куди?
А я стою.
Все про минає повз мене,
все спішить кудись.
Я - залишаюся на місці,
а наді мною - темна вись...
Що є життя?
То темний морок без світла, ясності зірок. Весь бруд землі його затьмарив,
але ступи лиш зайвий крок,
зринь трохи вище - і побачиш
красу полів, лісів і плес.
Тут сонце сходить, вітер бродить.
Тут казка волі і чудес!
Та люди своїм хворим мозком
руйнують казку і псують
красу Землі, душі і тіла.
А на любов вони плюють...

07.08.2000
Добавить комментарий к стихотворению "Лист в нікуди":

Обязательные поля помечены *