А я все думаю, як там тобі в полоні?

Автор: Ганна Горбатюк

ПРИСВЯЧУЄТЬСЯ ВСІМ, ХТО У ПОЛОНІ.

А я все думаю, як там тобі, в полоні?
Там сиро й холодно, все дике і чуже.
І лиш до неба підіймаєш ти долоні,
Щоби від смерті Бог зберіг життя твоє.

2.
І кожен деннь тобі здається такий довгий,
А кожна ніч, - це темнота і сни страшні.
А ще ти бачиш часто, в снах, свій дім чудовий,
І спів пташок в саду своєму навесні.

3.
Та лиш прокинешся, і знову стіни сірі,
І щось шкребе постійно, поруч, у куті.
А гірше всього, як відкриються знов двері,
І поведуть тебе на допити важкі.

4.
А там усе тебе випитують щоразу,
Щось не сподобалось, тоді відразу б"ють.
Як знепритомнів, ллють відро води одразу,
Якщо мовчиш, ще більше сердяться і б"ють.

5.
І ніби вічність ти у них у тім полоні,
Хоча наспрпвді часу мало ще пройшло.
Та дома, в рідних, посивіли уже скроні.
Від цього лиха, що раптово так прийшло.

6.
Ти десь далеко, та де саме ми не знаєм,
Але хоча б ти вже знайшовся, ти живий...
І ми надію на щасливу зустріч маєм,
І кожен день собі рахуємо, новий.

7.
І на коліна ми схиляємось в молитві
І у надії, що скінчиться це колись.
Хай підкріпить тебе Господь в важкій цій битві,
За тебе молимось, синок, і ти молись!

8.
Господь молитви наші чує й допоможе,
Хоча б яким не був твій шлях, земний, важким.
І ми благаємо Отця: "Наш любий Боже,
Ти поверни дитя здоровим і живим!