8 Біжать роки старіє наша мати

Автор: Ганна Горбатюк

Біжать роки, старіє наша мати
І скроні вже покрила сивина,
Ночами вже чомусь не може спати
І часто так засмучена вона.

Та все в щоденних клопотах й турботах,
Щоб краще діточкам її жилось.
Хорошу щоб знайшли собі роботу
І щоб усе задумане збулось!

Не треба, не журися,  моя мати,
Бери внучат і трішки відпочинь...
Поглянь. які чудові оченята,
І карі, і неначе неба синь!

До себе мати внуків пригортає,
Ну як таких хороших не любити?
Їм щастя і здоров’я лиш бажає,
І щоб у мирі з Богом могли жити!

Із ними вона наче молодіє,
І бігає, й сміється, як дитя,
І ця любов так сильно серце гріє,
Що сил дає й продовжує життя!

Вітрець осінній стиха повіває,
Згори багряне листячко летить.
Із посмішкою мати промовляє:
Я дякую за цю чудову мить!