8 Біжать роки старіє наша мати
Автор: Ганна Горбатюк
Біжать роки, старіє наша мати І скроні вже покрила сивина, Ночами вже чомусь не може спати І часто так засмучена вона. Та все в щоденних клопотах й турботах, Щоб краще діточкам її жилось. Хорошу щоб знайшли собі роботу І щоб усе задумане збулось! Не треба, не журися, моя мати, Бери внучат і трішки відпочинь... Поглянь. які чудові оченята, І карі, і неначе неба синь! До себе мати внуків пригортає, Ну як таких хороших не любити? Їм щастя і здоров’я лиш бажає, І щоб у мирі з Богом могли жити! Із ними вона наче молодіє, І бігає, й сміється, як дитя, І ця любов так сильно серце гріє, Що сил дає й продовжує життя! Вітрець осінній стиха повіває, Згори багряне листячко летить. Із посмішкою мати промовляє: Я дякую за цю чудову мить!
https://holypoem.com/19723
@holypoem
7.03.23.