6 Коли згадаю мамо вас
Автор: Ганна Горбатюк
Коли згадаю, МАМО, Вас, Що вже давно нема зі мною, То зразу сльози на очах Течуть невпинною рікою. Минуло вже багато літ, А все душа болить і плаче... В житті багато було бід, Та ця біда – найгірша, бачу. Слово потіхи лиш на мить Душевну біль мою вгамує, Та тільки згадка прилетить - І знову серденько сумує. Що за життя на цій землі? - Хотіла б я це зрозуміти, - Що часто сльози лиш одні, А в горі важко так прожити… Хіба наш Бог цього хотів, Щоб ми отак на світі жили? Та Він усе для нас зробив, Лиш тільки б ми були щасливі! Та гріх закрався в душу здавна, Він правив розумом людським, Робив роботу свою вправно - Враз серце стало кам’яним. Почали люди помирати, Отак померла й моя мати. Тому на світі важко жити, Що гріх нас хоче розлучити. Та Бог послав на Землю СИНА, Щоб знята була з нас провина! І серце наше кам’яне Перемінить на плотяне! І є надія в нас єдина, Що прийде все ж таки година: Не будуть люди помирати, А з Богом в небі прибувати! Згорить на попіл смерті жало, Щоб людство горя більш не знало! Як відблиск ранньої зорі, Всміхнеться мати знов мені! Хоча це все ще поки мрія, Та в мене є така надія: Бог допоможе нам обом У небі бути із Христом! 16.02.17.
https://holypoem.com/19721
@holypoem
7.03.23.