Чию ми мудрість у житті несем

Автор: Неизвестен

Мовчання - золото. Блищить безслівно.
Та хто цінує справді тишину?
Багато хто "блищати" словом хоче,
І мало хто світити дав Христу.

Не мудрий, як мовчить, здається мудрим.
Порою мудрих гублять їх слова.
"Безумним стань, щоб стати справді мудрим",
На дійсну мудрість вказують діла.

Слова ж бо мудрих, наче гострі цвяхи,
Що міцно вбиті у своє гніздо, -
Не мало сил потрібно і уваги,
Щоб сіяти слова лиш на добро.

Бо мудрість зверху - не земна й душевна,
І не бісівська ( і така теж є),
Бо мудрість зверху чиста і покірна.
Її Господь прохаючим дає.

Чи ми уже навчилися мовчати?
Не все, що знає, мудрий видає.
Багато люблять про себе "кричати",
Й мов хвилі моря, гордість так несе.

Із чим в житті ітиму я з тобою?
Чию ми мудрість у серцях несем? -
Веди Господь бажаючих з Собою,
Хай з мудрістю згори у світ ідем.
*
"Нехай ніхто не обманює себе! Якщо хтось із вас вважає себе мудрим у цьому віці, нехай стане безумним, щоб стати мудрим! Адже мудрість цього світу - це безумство перед Богом. Бо написано: «Він ловить мудреців їхньою ж хитрістю». І знову: «Господь знає думки мудрих, що вони - марнота» (Біблія)
*
"А та мудрість, що згори, насамперед чиста, потім мирна, лагідна, покірна, повна милосердя і добрих плодів, безстороння, нелукава". (Біблія)