Різдво

Автор: Елена Гура

Навколо радощів багато й подарунків
Вогні, прикраси, сміх і метушня
Та для Христа в серцях нема притулку
Як і тоді, коли родилося Дитя.

І мало хто згадає, що за свято
І сенс який віддати честь Христу
Для когось головне - приготувати
Якусь незвичну страву запашну.

Ісус як зайвий часто в цьому святі
Так само, як тоді, у ніч Різдва
Що місця не знайшлося в жодній хаті
Для всемогутнього великого Царя.

Любов прийшла, як Крихітка, на землю
Щоб світ спасти і обійнять теплом
З'явилась святість на планету темну
Усіх зігрівши миром і добром.

Палати царські не для Нього будувались
Він не прийшов, як всемогутній цар
Всі вифлеємські двері зачинялись
Перед Творцем, який життя всім дав.

Та ніч була найважливіша в світі
З усіх, що будуть, є чи вже пройшли
Для всіх людей, для мешканців планети
На жаль, не всі життя в ній віднайшли.

Не всі в дитині бачили спасіння
Царя чекали: велич, силу, міць
А Він так близько, Цар всього творіння
На сіні у хліві тихенько спить.

Прийняв сам Бог приниження й скорботи
Гріхи, хвороби, недуги і біль
З небес - у хлів, з величчя - у турботи
Спасти людей - була єдина ціль.

Він був, як ми, Творець став, як творіння
Так само втомлювався Він... Як ми, хворів
І все терпів для плану про спасіння
Бог став людиною, Він сам цього хотів.

Бо мав любов до кожного безмірну
Відмовився від слави в небесах
Творець планет прийшов Дитям покірним
На себе взявши тягарі і страх.

Він місце кожному знайде в Своїй оселі
Хоча для нього люди хлів дали
Ні перед ким Він не зачинить двері
Хоча Йому вони зачинені були.

Його любов не можна зрозуміти
Бо вища понад розум всіх людей
Він хоче поруч бути, все простити
Потіху дать для стомлених очей.

Не зачиняй перед Ісусом серця двері
Він дасть надію, мир, любов, тепло
Відкриті щоб були душі оселі
Бог хоче, щоб в серцях добро жило.

Щоб ми ділились радістю надії
І сенсом справжнім дивного Різдва
Його дітей щоб здійснювались мрії
Горіла віра у серцях жива.