Не суму що осінь вже прийшла

Автор: Григорий Якимчук

/Моїй колишній вчительці О.О.Мартишук присв'ячую/

Не  віриться,  що  так  біжать  літа,
За  днями  дні  і  роки  за  роками.
Літо  пройшло  і  осені  пора
Прийшла  з  холодними  журливими  дощами.

Пожовкло  листя,  луг  уже  відцвів,
Летять  ключі  вервечками  сумними,
А  я  лишаюсь  ждати  журавлів
І  холодів,  що  вже  летять  за  ними.

Скільки  стежок,  широких  і  вузьких,
Проклала  я  зеленими  лугами.
Невже  зима  усі  мої  сліди
Засипле  білими,  глибокими  снігами ?

Невже  одна  в  холодну  заметіль
З  сумними  позостануся  думками.
Кому  відкрию  серця  свого  біль
І  хто  душевні  залікує  рани ?

Як  боляче  на  схилі  своїх  днів
Себе  відчути  в  світі  сиротою.
Хто  другом  був - мене  не  зрозумів,
А  темрява  так  низько  наді  мною.

Та  чиїсь  голос ніжно  промовля:
"Не  плач,  дитино,  Я  тебе  кохаю,
Я  і  за  тебе  покладав  життя,
В  мені  однім  дорога  є  до  раю.

Я  перед  тебе  хрест  тяжкий  проніс,
Тому  й  тобі  поспівчувати  можу.
Як  боляче  на  душу  давить  гріх -
Лиш  я  зніму  цю  непосильну  ношу.

І  не  сумуй,  що  осінь  вже  прийшла,
Що  скоро  снігом  слід  твій  зарівняє.
На  цій  землі  ти  гостею  була,
А  там  весна  і  юність  не  згасає".