У Різдвяну ніч

Автор: Богдан Лепкий

Немов далекий, гарний сон, 
Село ввижається мені.
Хати стоять в вінку сосон,
І квіти на шибках вікон 
Мороз малює чарівні.

Крізь квіти видно: білий стіл, 
Родина при столі сидить,
В куті сніп хилиться у діл 
І дідухом прикритий піл,
І пісня гомонить.

Старинка пісня! Про похід 
В невідомі краї, 
По шуби, золото і мід, —
Похід, по славу, аж на схід,
У теплі вирії.

Старинна пісня! Ніби дзвін 
З забутих цвинтарів.
А в ній — дивись — який розгін, 
Далекий гін, ген, аж над Дін 
Окрилених мечів!

А в ній, чи чуєш? — грає шум 
Розбурканих надій,
І щастя сміх, і долі глум,
І гомін предковічних дум,
І зойк розбитих мрій.

Все, що нам снилося колись - 
У гордім слави сні,
Й пропало, ділося кудись,
Й забулося — нараз — дивись! 
Вертають нам пісні.

І нині, у різдвяну ніч,
Як буре загуде,
Й пожежі, ніби тисяч свіч, 
Кинуть нам іскрами до віч, 
Вважайте! — пісня йде.

Велика пісня прежніх днів.
Мов дзвони з-під могил,
Мов брязк окрилених мечів,
Мов предків зойк, мов крик дідів: 
«Добудьте решти сил!»

Добудьте сил, бо Господь вість, 
Чи ще далекий день,
Що злий за зяочин відповість, 
Що згине кривда, заздрість, злість, 
Настане волі день! 

Немов далекий, гарний сон, 
Село ввижається мені.
Хати стоять в вінку сосон,
І квіти на шибках вікон 
Мороз малює чарівні.