П’ятидесятниця

Автор: Василь Мартинюк

День п’ятдесятий, як воскрес Господь...
Всі учні ув очікуванні дива.
Молитва їхня, щира і горлива,
Як фіміам, струмує до висот.

Він говорив... Так-так, Він говорив:
«Не йдіть з Єрусалима, любі діти,
Бо скоро Духом буду вас хрестити
І приготую до великих жнив».

Так-так, казав Він: силою одягне
І свідками пошле по всій землі
Робити чуда, утішать жалі
І напоїти всіх, хто неба прагне.

І раптом шум. Здивовані зіниці.
Знялася буря? Вітер? Ніби, ні...
З’явились язики, як огняні,
Й на голови осіли поодинці.

О, що це? Радість. Як її втаю?
Слова із вуст. Я вперше їх промовив...
Це Дух Святий, це Дух тебе наповнив, —
Бог виконав обітницю Свою.
Добавить комментарий к стихотворению "П’ятидесятниця":

Обязательные поля помечены *