(Поважмо) себе

Автор: Лілія Мандзюк

Сьогодні живеш, а вже завтра - нема...
Задумайсь: куди попрямує душа?
Куди твої ноги простують тепер?
Сьогодні подумай, допоки не вмер.

О, друже, є пекло, а є небеса.
Бажаєш де щоб пробувала душа?
Тож, нині, тепер живучи на землі,
Бог справу серйозну ввіряє тобі,

Щоб вибрав ти місце в якеє підеш.
Котре обереш, саме в те й попадеш.
Немов назначаєш ти вічність собі,
Довірся Ісусу, із Богом живи.

Віддай Йому серце і долю свою,
То місце одержиш, по смерті, в раю.
Якщо ж не повіриш в Христа, не приймеш,
То в вічність без Бога тоді попадеш.

Гріхи принеси до підніжжя хреста,
Повір у Ісуса, й одержиш життя.
Ти щиро бажай, відвернись від гріха,
Бог бачить смиренні, зовучі серця.

...Не можеш лишити гріховне життя,
А серце втомила пуста суєта,
Про це ти Ісусу спіши розказати.
Він кличучим поміч спішить подавати.

Не будь збайдужнілим, байдужість - порок.
Зроби до Ісуса із вірою крок.
Хоч може і звешся "християнин",
Але чи ведеш себе як Бога син?

На вагах Біблійних "поважмо" себе, -
Ця Книга нас вірним ім'ям назове.
Й якщо хтось почує: "лукавий і злий",
То йдіть до Ісуса, Він чистий, святий.
Добавить комментарий к стихотворению "(Поважмо) себе":

Обязательные поля помечены *