Вставай, душа, від сну свого прокинься

Автор: Мира Губенко

Вставай, душа, від сну свого прокинься,
Поправ світильник, ясно щоб горів,
Гряде уже Господь, чекай, бодрися,
Щоб приготовленою Він тебе зустрів.

Не будь, як оті діви нерозумні,
Яким не стало масла в каганках,
Бо забаривсь Жених, й вони бездумно
Час гаяли, й вогонь у них погас.

Хоч на весільну прошені вечерю,
Але вони туди вже не ввійдуть,
Бо пізно буде, зачиняться двері
Й даремно стукать й плакати будуть.

Господь їм скаже: " відійдіть від Мене"
І звідки ви прийшли? Не знаю вас.
Бо яку участь хто обрав для себе,
Тому Господь в свій час сповна воздасть.

Заглянь в світильник свій уже сьогодні,
Щоби любов і віра в нім знайшлись,
Й не ослабіли до Христа приходу,
А навпаки - сильнішими були.

Нехай сильніше з кожним днем він світить,
Щоб в темряві і інші путь знайшли ,
Й змогли до Бога серце нахилити,
І з Ним спасіння радість осягли!

2011г.
Добавить комментарий к стихотворению "Вставай, душа, від сну свого прокинься":

Обязательные поля помечены *