Лідія Меланіч - Сніги

Сніги

Сніги

Сніги, сніги, метуть сніги,
Хурделить віхола, завоїть…
Твоїй душі болять гріхи
І світло рани не загоїть.
В Твоїй душі залізний цвях —
За мене серце кровоточить,
А я блукала по світах…
Безкрилий, вітром гнаний птах,
В Твої долоні падав, Отче.

Сніги… Сніги… Біліє дим
У снігопадовім безмежжі.
Лиш сіра я — я хвора тим,
Що в серці збудувала вежу
Зневаги, насміху, образ…
Я заслуговую на страту.
А Ти, Святий, Ти любиш нас,
І ніжно так, крізь вогкий час
І знов ідеш людей спасати.
https://holypoem.com/648
@holypoem

добавил: Наталия Воробьева 1579 читателей

Похожие стихи

Господь родився
Лідія Меланіч
3624
Ось руки
Лідія Меланіч
2385
Пасхальний етюд
Лідія Меланіч
1968
На Маслиновій горі
Лідія Меланіч
1693
Пасха
Лідія Меланіч
2673
0

Комментарии

Комментариев нет

Форма входа

Тематика стихотворений

Статистика пользователей

Онлайн всего: 505
Гостей: 505
Пользователей: 0